Декрет Кабинета Министров Украины "О налоге на прибыль граждан"

Стаття 14. Порядок обчислення і сплати податку

1. З доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється:

а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період;

б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.

Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці — за місцем здійснення цієї діяльності з обов’язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу і сплаченого податку за минулий рік. Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі — фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:

кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином — платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти;

валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

На доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької діяльності, у разі сплати ними фіксованого податку, не поширюються положення статей 5 та 6 цього Декрету.

(Дію абзацу дванадцятого пункту 1 статті 14 зупинено на 2002 рік в частині сплати громадянами фіксованого податку до відповідного місцевого бюджету за місцем проживання згідно із Законом N 2905-III (2905-14) від 20.12.2001)

Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.

Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України.

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім’я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.

Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери або членів його сім’ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, і їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Податковий орган зобов’язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльності, або даних про їх неотримання податковим органом не здійснюється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов’язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.

(Дію абзацу двадцять третього пункту 1 статті 14 зупинено на 2005 рік в частині звільнення платників фіксованого податку, осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, а також членів їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, від сплати нарахувань на фонд оплати праці, збору на обов'язкове соціальне страхування згідно із Законом N 2285-IV (2285-15) від 23.12.2004)

Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, встановлених відповідно до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12), податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР).

Здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної (дрібнооптової) торгівлі платником фіксованого податку, а також особами, які перебувають з ним у трудових відносинах, або членами його сім’ї, які беруть участь у такій діяльності, не потребує отримання ліцензії.

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.

Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії в разі, якщо:

за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту. У цьому випадку громадянин-підприємець позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмірі повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту;

платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. У цьому випадку громадянин-підприємець притягається до відповідальності згідно з законодавством України. (Пункт 1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 129/98-ВР від 13.02.98)

2. Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи;

матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами;

отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом. (Абзац четвертий пункту 2 в редакції Закону N 551-IV від 20.02.2003)

3. Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку:

протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, — 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали;

суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред’явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а над міру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

4. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). (Абзац перший пункту 4 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом. (Абзац другий пункту 4 статті 14 в редакції Закону N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім’ї, які спільно з ними проживають, оподатковуваний доход розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації.

Розділ V ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВИПЛАТІ З ДЖЕРЕЛ В УКРАЇНІ ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПОСТІЙНОГО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Стаття 15. Розміри оподаткування


З доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується у джерела виплати доходів за ставкою, наведеною у пункті 3 статті 7 цього Декрету, без виключення з доходу встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму та встановлених цим Декретом пільг.

Зазначена ставка оподаткування застосовується тоді, коли інше не передбачено міжнародними договорами щодо усунення подвійного оподаткування доходів громадян.

Перерахування сум податку здійснюється у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.

Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

Стаття 16. Визначення оподатковуваного доходу


1. Оподатковуваний доход іноземних громадян та осіб без громадянства (надалі — іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання в Україні, визначається в тому ж порядку, що й оподатковуваний доход громадян України. До оподатковуваного доходу іноземних громадян включаються:

а) суми надбавок, виплачуваних у зв’язку з проживанням в Україні;

б) суми, виплачувані для компенсації витрат на навчання дітей у школі, харчування, поїздки членів сім’ї платника у відпустку та інші аналогічні цілі.

2. До оподатковуваного доходу іноземних громадян не включаються:

а) суми, які відраховуються наймачем іноземних громадян до фондів державного соціального страхування і пенсійного забезпечення;

б) суми компенсації витрат за наймання житлового приміщення і на утримання автомобіля для службових потреб;

в) суми витрат на відрядження.

Суми, виплачені підприємствами, установами й організаціями у вигляді компенсації витрат на відрядження технічним спеціалістам із числа іноземних громадян у зв’язку з їх роботою в Україні, не включаються до оподатковуваного доходу іноземних громадян, якщо виплати цих сум передбачено відповідним зовнішньоекономічним контрактом.

При цьому суми, виплачені додатково до заробітної плати за кожний день перебування в Україні, не вважаються компенсацією витрат на відрядження, за винятком випадків, коли ці витрати пов’язані з пересуванням іноземних громадян по території України або за її межами. Такі виплати враховуються як надбавка до заробітної плати і оподатковуються на загальних підставах.

Стаття 17. Розміри оподаткування

Доходи іноземних громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, підлягають оподаткуванню прибутковим податком за ставками, визначеними у статті 7 цього Декрету, і за умовами, встановленими відповідними його розділами для оподаткування аналогічних доходів громадян України.

Особисті доходи власників приватних компаній оподатковуються в порядку і за умовами, передбаченими розділом IV цього Декрету.

При цьому до власників приватної компанії не належать іноземні громадяни, у власності яких знаходиться будь-яке підприємство (юридична особа), доходи якого в місці знаходження (реєстрації) за межами України підлягають оподаткуванню податком на прибуток корпорації або іншим аналогічним видом податку.

Стаття 18. Порядок обчислення і сплати податку

1. Іноземні громадяни, що мають постійне місце проживання в Україні і одержують доходи як в Україні, так і за її межами, подають декларації про одержані доходи до податкового органу за місцем діяльності в Україні в порядку, встановленому цим Декретом. При цьому декларація про очікувані (оціночні) доходи у поточному році подається іноземними громадянами протягом одного місяця з дня прибуття в Україну незалежно від джерела одержання доходів. Надалі декларація про одержувані доходи подається щоквартально у строки, визначені законом. (Абзац другий пункту 1 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Після закінчення року декларація про фактично одержані доходи подається у строки, визначені законом, в якій зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку. (Абзац третій пункту 1 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

У разі припинення протягом календарного року діяльності та виїзду іноземних громадян з України декларація про фактично одержані доходи подається не пізніш як за місяць до від’їзду.

2. З доходів іноземних фізичних осіб податок обчислюється податковим органом на підставі декларацій про доходи за місцем здійснення діяльності в Україні. Документом для сплати податку є платіжне повідомлення, що надсилається платникові податковим органом.

На підставі декларації про очікувані (оціночні) доходи платникові обчислюється авансова сума податку. Перерахунок суми податку здійснюється на підставі даних про фактично одержані доходи.

Сплата податку протягом року здійснюється рівними частками у такі строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. Доплата за перерахунками податку за звітний рік провадиться протягом місяця з дня одержання платіжного повідомлення від податкового органу. Над міру сплачена сума податку за бажанням платника повертається йому або зараховується за його заявою в рахунок майбутніх платежів. Повернення податку провадиться не пізніше місяця з дня проведення остаточного розрахунку.

3. Пільги щодо податку надаються іноземним громадянам в такому ж розмірі і на тих же підставах, що і для громадян України. Іноземні громадяни, які мають право на пільги на дітей, при поданні до податкового органу декларації вперше зобов’язані додати до декларації відповідні документи, що підтверджують наявність утриманців.

Документи затверджуються компетентним органом країни, в якій платник постійно проживав до прибуття в Україну, а в разі, коли утриманець перебуває на території України, документи подаються в порядку, встановленому для громадян України.

4. Справляння податку з іноземних громадян може бути припинено або обмежено відповідними міжнародними договорами.

Розділ VII ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ЦЬОГО ДЕКРЕТУ

Стаття 19. Обов’язки громадян, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності


1. Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до цього Декрету, зобов’язані:

а) вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов’язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. Зазначена умова не поширюється на громадян, які одержують доходи лише за місцем основної роботи.

За окремими видами підприємницької діяльності облік повинен вестися також із застосуванням технічних засобів — лічильників, касових апаратів тощо;

б) подавати в передбачених цим Декретом випадках податковим органам декларації про доходи і витрати за формами, що їх встановлює Головна державна податкова інспекція України, та інші необхідні документи, які підтверджували б достовірність вказаних у деклараціях даних. Неподання громадянином декларації вважається приховуванням доходів від оподаткування;

в) пред’являти підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності, які виплачують доходи, а також податковим органам документи, що підтверджують право на одержання пільг;

г) своєчасно і в повному обсязі сплачувати до бюджету належні до сплати суми податку;

д) допускати службових осіб податкових органів у приміщення, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності та для одержання доходів;

е) зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років.

2. Підприємства, установи, організації та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані:

а) своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати;

б) своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню; (Підпункт “б” пункту 2 статті 19 в редакції Закону N 551-IV від 20.02.2003)

в) у 3-денний строк повідомляти податкові органи за місцем реєстрації громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, про відкриття в установах банків розрахункового рахунку.

3. При укладанні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання нести витрати по сплаті податку за громадян.

4. Контроль за додержанням положень цього Декрету покладається на державну податкову службу в Україні.

Стаття 20. Порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податків

У разі несвоєчасного залучення громадян до сплати податку або неправильного оподаткування їх доходів стягнення або повернення відповідної суми податку допускається не більш як за три роки до виявлення факту неправильного оподаткування.

Суми податку, не стягнені через ухилення платника від оподаткування, стягуються за весь час ухилення від їх сплати.

Не утримані (утримані не повністю або несвоєчасно), а також не перераховані до бюджету суми податку, що підлягають стягненню, стягуються у безспірному порядку податковим органом з підприємств, установ, організацій і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, що виплачували доходи громадянам. З громадян, які займаються підприємницькою діяльністю і не мають розрахункових рахунків в установах банків, стягнення прибуткового податку провадиться через нотаріальні контори за виконавчими написами або у судовому порядку.

При наявності фактів перерахування підприємством, установою, організацією і фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності сум податку за своїх працівників зазначені суми включаються до складу оподатковуваного доходу цих працівників з відповідним переобчисленням суми прибуткового податку.

Стаття 21. Відповідальність за порушення норм цього Декрету

1. Відповідальність платників податку за порушення норм цього Декрету визначається відповідним законом.

2. За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

(Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 366/96-ВР від 12.09.96, N 129/98-ВР від 13.02.98, 2136-III від 07.12.2000, в редакції Закону N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Стаття 22. Оскарження дій податкових інспекцій та їх службових осіб

Оскарження дій податкових інспекцій та їх службових осіб провадиться в порядку, передбаченому законом. (Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Стаття 23. Видання інструкції щодо застосування цього Декрету

Інструкція щодо застосування цього Декрету видається Головною державною податковою інспекцією України.

Стаття 24. Заключні положення

1. Заробітна плата та інші виплати і доходи, пов’язані з виконанням трудових обов’язків по роботі, а також іншою діяльністю, здійсненою в 1992 році, оподатковуються прибутковим податком у порядку і розмірах, що діяли до 1 січня 1993 року.

2. Зупиняється дія Закону України “Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 43, ст.568; 1992 р., N 23, ст. 346).

3. Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.

Прем’єр-міністр України Л. КУЧМА

Міністр Кабінету Міністрів України А.ЛОБОВ

м. Київ, 26 грудня 1992 року
N 13-92



© 2007 - 2009, ООО "ЮРИДИЧЕСКАЯ ФИРМА "УКРКОНСАЛТИНГ", Украина, Харьков