Закон Украины "Об исполнительном производстве"

Стаття 38. Наслідки завершення виконавчого провадження

У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
(Стаття 38 в редакції Законів N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

(Статтю 39 виключено на підставі Закону N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

Стаття 40. Повернення виконавчого документа стягувачеві

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

1) за письмовою заявою стягувача;

2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; (Пункт 4 частини першої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника; (Частину першу статті 40 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)

6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. (Частину першу статті 40 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт. (Частину друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

У разі повернення виконавчого документа з підстав, встановлених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску із звітом державного виконавця про його використання. (Частина третя статті 40 в редакції Закону N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. (Частина четверта статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)

Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. (Частину п'ята статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Стаття 40-1. Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. (Частина третя статті 40-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)
(Закон доповнено статтею 40-1 згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Стаття 41. Відновлення виконавчого провадження

Якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби. {Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005, N 521-V (521-16) від 22.12.2006}

За наявності обставин, передбачених частиною сьомою статті 80 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
(Стаття 41 в редакції Закону N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

Стаття 42. Оголошення розшуку

У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання. (Частина третя статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з розшуком боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. (Частина четверта статті 42 в редакції Закону N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.

Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум

З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. (Частина перша статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)

Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. (Частина друга статті 43 в редакції Закону N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)

Сума, що залишилася після повного виконання рішення, використовується на сплату штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. (Статтю 43 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)

Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржникові. (Статтю 43 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)
(Стаття 43 в редакції Закону N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів

У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.

У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості заставленого майна. (Статтю 44 доповнено частиною другою згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

У другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника. (Частина третя статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

У третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами, після чого задовольняються вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за використання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги громадян за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином або адміністративним правопорушенням. (Частина четверта статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003, N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)

У четверту чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування). (Частина п'ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

У п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги. (Частина шоста статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби. (Частина сьома статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003, N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)

(Частину восьму статті 44 виключено на підставі Закону N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Стаття 44-1. Порядок виплати стягнених грошових сум
{Назва статті 44-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3541-IV (3541-15) від 15.03.2006}

Грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. {Частина перша статті 44-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3541-IV (3541-15) від 15.03.2006}

За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на рахунок стягувача в банку або в іншій фінансовій установі чи перераховані на адресу стягувача поштовим переказом. Поштовий переказ стягувачеві стягнених грошових сум здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум. За відсутності такої заяви державний виконавець для видачі стягнутих сум виписує на ім'я стягувача чек, який підписується начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу, за яким стягувач одержує належні йому грошові суми в установі банку. Зазначений чек видається особисто стягувачеві або його представнику під розписку.

Стягувачам - юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки. {Частина третя статті 44-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3541-IV (3541-15) від 15.03.2006}

Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому Державним казначейством України.

Виплата стягувачеві стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 52 Закону), не допускається. Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією статтею, цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами при примусовому виконанні яких ці суми стягнуто.

Якщо державному виконавцю відомий рахунок стягувача, на який слід перерахувати стягнуті з боржника кошти, або якщо відповідно до частини другої цієї статті кошти підлягають перерахуванню на адресу стягувача поштовим переказом, то пропорційна стягнутій сумі сума виконавчого збору перераховується після перерахування стягувачу належної йому суми. В іншому разі пропорційна стягнутій сумі сума виконавчого збору перераховується після надіслання стягувачу повідомлення про наявність на депозитному рахунку відповідного органу державної виконавчої служби суми коштів, яка підлягає виплаті стягувачу. {Статтю 44-1 доповнено частиною згідно із Законом N 3541-IV (3541-15) від 15.03.2006}

Якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом трьох років з дня їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України у порядку, встановленому Державним казначейством України.
(Закон доповнено статтею 44-1 згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Стаття 45. Витрати виконавчого провадження

Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. (Частина перша статті 45 в редакції Закону N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Статтю 45 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Кошти виконавчого провадження складаються з:

коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону;

авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 цього Закону;

стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

інших надходжень, що не суперечать законодавству.
(Статтю 45 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: (Абзац перший частини статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002)

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

(Пункт 3 частини четвертої статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. (Пункт 6 частини статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, в редакції Закону N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.
(Статтю 45 доповнено частиною згідно із Законом N 327-IV (327-15) від 28.11.2002) (Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Стаття 46. Виконавчий збір

У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. (Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003, в редакції Закону N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)

Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог. (Частина друга статті 46 в редакції Закону N 2241-III (2241-14) від 18.01.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. (Частина третя статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003; дію частини третьої статті 46 зупинено на 2004 рік в частині зарахування стягнутого з боржника виконавчого збору до коштів виконавчого провадження згідно із Законом N 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003; дію частини третьої статті 46 зупинено на 2005 рік в частині зарахування стягнутого з боржника виконавчого збору до коштів виконавчого провадження згідно із Законом N 2285-IV (2285-15) від 23.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005)

(Частина четверта статті 46 втратила чинність на підставі Закону N 783-XIV (783-14) від 30.06.99 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік)

У разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми. (Статтю 46 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. (Частина п'ята статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
(Статтю 46 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у разі: (Абзац перший частини восьмої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) смерті або оголошення померлим стягувача чи визнання його безвісно відсутнім або ліквідації стягувача - юридичної особи, якщо виконання вимог стягувача у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача.
(Статтю 46 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за поданням державного виконавця начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі: (Абзац перший частини дев'ятої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV (2716-15) від 23.06.2005)

1) смерті або оголошення померлим боржника або визнання його безвісно відсутнім чи ліквідації боржника - юридичної особи, якщо виконання обов'язків боржника у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

2) недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується;

3) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
(Статтю 46 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003)



© 2007 - 2009, ООО "ЮРИДИЧЕСКАЯ ФИРМА "УКРКОНСАЛТИНГ", Украина, Харьков