Закон Украины "О занятости населения"

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про зайнятість населення


{Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 14, ст.170}

{Вводиться в дію Постановою ВР N 804-XII (804-12) від 01.03.91, ВВР, 1991, N 14, ст.171}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1993-XII (1993-12) від 18.12.91, ВВР, 1992, N 12, ст.169 N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, ВВР, 1993, N 2, ст. 3 N 206/94-ВР (206/94-ВР) від 14.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.408 N 498/95-ВР (498/95-ВР) від 22.12.95, ВВР, 1996, N 3, ст. 11 N 47/96-ВР (47/96-ВР) від 14.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст. 42 N 608/96-ВР (608/96-ВР) від 17.12.96, ВВР, 1997, N 8, ст. 62 N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст. 44 N 295-XIV (295-14) від 04.12.98, ВВР, 1999, N 1, ст. 6 N 309-XIV (309-14) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 33 N 1310-XIV (1310-14) від 17.12.99, ВВР, 2000, N 3, ст. 22 N 1807-III (1807-14) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 N 2171-III (2171-14) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст. 38 N 2398-III (2398-14) від 26.04.2001, ВВР, 2001, N 27, ст.133 N 3047-III (3047-14) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194 N 662-IV (662-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209 N 2429-IV (2429-15) від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.233 N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3370-IV (3370-15) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 32, ст.271 N 489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року}

{У тексті Закону посилання "Української РСР" замінено на посилання "України", "Рада Міністрів Української РСР, Рада Міністрів УРСР" - на "Кабінет Міністрів України", "республіка" - на "держава", "місцеві Ради народних депутатів" - на "місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів", "виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів" - на "місцеві органи державної виконавчої влади" згідно із Законом N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92}

{У тексті Закону слова "місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів", "місцеві органи державної виконавчої влади" в усіх відмінках замінено відповідно словами "місцеві Ради народних депутатів", "виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів" у відповідних відмінках згідно із Законом N 206/94-ВР (206/94-ВР) від 14.10.94}

{У тексті Закону слова "місцеві Ради народних депутатів", "виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів", "Ради народних депутатів", "стипендія" в усіх відмінках замінено відповідно словами "місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад", "місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування", "місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад", "матеріальна допомога" у відповідних відмінках згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97}

{У тексті Закону слова "фонд сприяння зайнятості", "державний фонд сприяння зайнятості", "державний фонд сприяння зайнятості населення" у всіх відмінках замінено словами "Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття" у відповідному відмінку згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Зайнятість населення


1. Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. (Частина перша пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92)

Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

2. Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.

3. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб; {Підпункт "а" пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; (Підпункт "г" пункту 3 статті 1 в редакції Закону N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III (2171-14) від 21.12.2000, N 662-IV (662-15) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року)

(Підпункт "д" пункту 3 статті 1 виключено на підставі Закону N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92)

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; (Підпункт "е" пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92)

(Підпункт "є" пункту 3 статті 1 виключено на підставі Закону N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92)

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

4. Законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.

Стаття 2. Безробітні

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. {Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, в редакції Закону N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97; із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки; (Підпункт "б" частини третьої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; (Підпункт "в" частини третьої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку. {Підпункт "г" частини третьої в редакції Закону N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006} (Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92)

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. (Статтю 2 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості (219-2007-п) визначається Кабінетом Міністрів України. (Частина статті 2 в редакції Законів N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

Стаття 3. Основні принципи державної політики зайнятості населення

Державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах:

забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;

співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Стаття 4. Державні гарантії права на вибір професії та виду діяльності

(Назва статті 4 в редакції Закону N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

1. Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні:

а) добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; (Підпункт "а" пункту 1 статті 4 в редакції Закону N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

б) захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

в) безплатне сприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

г) компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

д) виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством; (Підпункт "д" пункту 1 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

е) безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги;

є) виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги; (Підпункт "є" пункту 1 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

ж) включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу; (Підпункт "ж" пункту 1 статті 4 в редакції Закону N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)

з) надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів держави, раніше заявлених підприємствами, установами, організаціями.

2. Державні органи забезпечують публікацію статистичних даних та інформаційних матеріалів про пропозиції та попит на робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової реабілітації, в тому числі інвалідів. {Пункт 2 статті 4 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення

1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:

а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;

б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; (Підпукт "в" пункту 1 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2429-IV (2429-15) від 01.03.2005)

г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років);

д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування;

е) інвалідам, які не досягли пенсійного віку. {Пункт 1 статті 5 доповнено підпунктом "е" згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. {Частина перша пункту 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі, організації працює передбачена абзацом першим цього пункту кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, квота для цих підприємств не встановлюється. Чисельність працюючих, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, враховується при встановленні квоти для цих підприємств (об'єднань), установ, організацій. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.

Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України.

(Пункт 2 статті 5 в редакції Закону N 2429-IV (2429-15) від 01.03.2005)

3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ та організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту. {Пункт 3 статті 5 в редакції Закону N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

(Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1993-XII (1993-12) від 18.12.91, N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, N 206/94-ВР (206/94-ВР) від 14.10.94, в редакції Закону N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

Стаття 6. Законодавство про зайнятість

1. Відносини зайнятості в Україні регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону.

Якщо міжнародним договором або угодою, укладеними Україною, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством про зайнятість в Україні, то застосовуються правила міжнародних договорів і угод.

2. Законодавство про зайнятість поширюється на постійно проживаючих в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Стаття 7. Підходяща робота

1. Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. (Частина перша пункту 1 статті 7 в редакції Закону N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, із змінами, внесеними згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

При пропонуванні підходящої роботи враховується стаж роботи громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття. (Частина друга пункту 1 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю). (Частина третя пункту 1 статті 7 в редакції Законів N 2787-XII (2787-12) від 17.11.92, N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад шість місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності). (Пункт 1 статті 7 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

Працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань. {Пункт 1 статті 7 доповнено частиною п'ятою згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) від 23.02.2006}

2. У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей, здоров'я громадянина і колишнього досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

При зміні громадянами професії (спеціальності) за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота як за новою, так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

(Пункт 2 статті 7 в редакції Закону N 665/97-ВР (665/97-ВР) від 21.11.97)

3. За рішенням місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад може встановлюватись транспортна доступність та інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.



© 2007 - 2009, ООО "ЮРИДИЧЕСКАЯ ФИРМА "УКРКОНСАЛТИНГ", Украина, Харьков