Инструкция о порядке расчета и взимания государственной пошлины

V. СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА ІЗ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДІЙ І ДОКУМЕНТІВ
СПРАВЛЯННЯ МИТА ІЗ ЗАЯВ, СКАРГ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ
ДО СУДУ, І ЗА ВИДАЧУ СУДОМ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ


22. З поданих до суду заяв, скарг і за видачу ним копій документів мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 1 статті 3 Декрету "Про державне мито" (7-93).

Примітка. До позовних заяв, за які справляється державне мито, відносяться, зокрема, позови про присудження відповідної суми грошей, заяви про право власності на будівлі чи інше майно, про визнання права одного із подружжя на частку у спільному майні (будівлі), нажитому за час шлюбу, що належала померлому чоловікові чи дружині, про виділення частки із загального майна, заяви про витребування частки майна, про встановлення фактів знаходження осіб на утриманні, перебування у фіктивних шлюбних стосунках, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу або дарування чи заповіту майна та інші заяви, що подаються особами для захисту свого порушеного права чи інтересу, який охороняється законом, хоч і не пов'язаного зі стягненням на користь цих осіб грошових сум або майна.

Необхідно мати на увазі, що деякі заяви і скарги, що подаються до суду, не можуть бути віднесені до позовних заяв та апеляційних і касаційних скарг, у зв'язку з чим не підлягають оплаті державним митом. До них, зокрема, відносяться заяви про скасування ухвали суду про закінчення справи або залишення її без розгляду, про відстрочення чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, про забезпечення позову чи про зміну одного виду забезпечення іншим; заяви про перегляд рішення, ухвали чи постанови суду за нововиявленими обставинами; заяви про скасування чи зменшення штрафу, накладеного судом; про зміну виконання рішення суду; про відновлення пропущеного строку; заяви на дії судового виконавця; приватні заяви на ухвалу суду про відмову скасування штрафу та інші приватні заяви на ухвалу суду. (Абзац третій пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 336 (z0649-02) від 15.07.2002)

23. Позовні заяви колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, до інших громадян про визнання договорів недійсними або про зміни і доповнення їх умов, оплачуються державним митом за ставками підпункту "є" пункту 1 статті 3 Декрету, незалежно від того, оспорюється договір у цілому чи лише в якій-небудь частині.

24. Із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними вимогами мито справляється на загальних підставах.

У випадках вибуття із справи первісного позивача і заміни його правонаступником мито сплачується правонаступником, якщо воно не було сплачено первісним позивачем.

У випадках виділення судом однієї або кількох із з'єднаних позовних вимог в окреме провадження державне мито, сплачене за подання позову, не повертається і перерахунок його розміру не проводиться. По виділеній окремо справі мито повторно не сплачується.

25. За повторно подані позови, які раніше були залишені без розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку із залишенням позову без розгляду мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.

26. Державне мито сплачується до подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову, вказаної заявником. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості майна, що відшукується, то ціну позову і розмір мита має визначити суддя, постановивши про це відповідну ухвалу. Якщо на момент подання позову неможливо встановити його точну ціну, попередній розмір мита визначає суддя. В такому випадку остаточна ціна позову визначається при вирішенні справи.

Це положення поширюється як на позовну заяву, так і на апеляційну і касаційну скарги. При цьому по справах про стягнення аліментів на утримання дітей та утримання матері, яка перебуває у відпустці в зв'язку з народженням дитини, мито визначається із сукупної суми аліментів за 12 місяців, обчисленої із суми сукупного доходу, за вирахуванням прибуткового податку та річної суми на утримання матері. (Абзац другий пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 336 (z0649-02) від 15.07.2002)

Для нарахування суми державного мита суди повинні вимагати подання відповідачем довідки про суму середньомісячного заробітку відповідача за мінусом утриманого підприємством, установою чи організацією, в якій він працює, прибуткового податку. Довідка повинна бути погоджена в державній податковій інспекції за місцем проживання відповідача.

Середньомісячна заробітна плата повинна бути показана підприємством, установою чи організацією за останній рік роботи або за фактично відпрацьовані місяці, якщо робітник чи службовець пропрацював не повний рік, включаючи всі види заробітків, з яких утримуються аліменти.

У справах про стягнення аліментів з членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, ціна позову для обчислення мита з відповідача обчислюється на підставі довідки колективного сільгосппідприємства або податкової інспекції про річну суму готівкового і натурального доходу, одержаного зазначеною особою за минулий рік, зменшеного на суму прибуткового податку.

Якщо в період підготовки справи до розгляду позивач подав заяву про припинення справи про стягнення аліментів, то в цьому випадку мито з відповідача не стягується.

При зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається. При збільшенні позову недобір мита доплачується, виходячи із збільшеної суми позову.

27. У разі, коли позивач звільняється від сплати державного мита, при задоволенні позову воно стягується з відповідача (якщо відповідач також не звільнений від сплати мита) відповідно до задоволених вимог. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не сплачується.

28. За подання позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється виходячи з загальної суми позову і сплачується позивачами пропорційно долі поданих кожним вимог.

Виходячи із загальної суми позову, державне мито справляється також у таких випадках:

поданні позову одним позивачем до кількох відповідачів;

об'єднанні суддею в одне провадження кількох однорідних справ.

При повному або частковому задоволенні позову, поданого до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати державного мита, стягнення його провадиться за рішенням суду окремо з кожного відповідача виходячи з присудженої йому суми позову. Якщо такий позов подано кількома позивачами до одного відповідача, державне мито стягується з відповідача виходячи із загальної суми позову.

У випадках притягнення судом іншої особи як другого відповідача, якщо при цьому позивач звільнений від сплати державного мита, мито обчислюється із загальної задоволеної суми позову і стягується з кожного відповідача пропорційно розміру присудженої з нього суми позову.

У випадку, коли позивач, звільнений від сплати державного мита, не наполягає на своїх вимогах внаслідок добровільного повного або часткового задоволення їх відповідачем після поданого позову, сума мита підлягає стягненню з відповідача за ухвалою суду.

29. У випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. Якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача.

У такому ж порядку обчислюється мито, коли суд у встановлених випадках, залежно від обставин справи, виходить за межі заявлених позивачем вимог.

При частковому задоволенні позову мито стягується з відповідача відповідно до задоволеної частини позову, а решта мита підлягає стягненню з позивача.

30. Правила, викладені в пунктах 28 і 29 цієї Інструкції, застосовуються також при прийнятті і розгляді апеляційних і касаційних скарг. (Пункт 30 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 336 (z0649-02) від 15.07.2002)

31. При прийнятті судом рішення про право спадкоємців на майно державне мито обчислюється судом виходячи із загальної вартості майна і стягується судом з кожного спадкоємця пропорційно виділеній йому частці у спадковому майні. У випадках, коли спадкове майно одночасно оформляють різні категорії спадкоємців, мито обчислюється з частки спадкового майна, що належить кожному спадкоємцю. При цьому для обчислення мита не беруться до уваги:

суми заробітної плати та інші суми, які випливають з трудових правовідносин;

суми, які випливають з авторського права, в тому числі суми винагород авторам відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій та промислових зразків.

32. З позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсними договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, про виділення частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.

33. З позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

34. З позовних заяв про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна державне мито справляється одночасно як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.

СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА
З ПОЗОВНИХ ЗАЯВ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ
ДО ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ


35. З позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету "Про державне мито" (7-93). (Пункт 35 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 336 (z0649-02) від 15.07.2002)

36. Позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів.

У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.

37. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

Заяви по спорах, пов'язаних з поповненням недостачі або з вилученням лишку власних оборотних коштів, а також інші заяви по спорах про розрахунки при передачі підприємств, будинків і споруд оплачуються митом за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

До заяв, поданих повторно після усунення умов, що були підставою для повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду, з метою уникнення повторної сплати мита може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня його зарахування до бюджету.

38. Вартість позову, з якого обчислюється мито, визначає позивач, а у встановлених випадках - господарський суд. При цьому до вартості позову включається і сума санкцій, вказана в заяві, а якщо вона не вказана, - сума санкцій, визначена рішенням господарського суду незалежно від того, задоволено вимоги позивача чи в позові відмовлено. В останньому випадку з позивача достягується відповідна сума мита.

Сума санкцій для обчислення розміру мита в усіх випадках повинна визначатись господарським судом у день винесення рішення.

При зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

При збільшенні позову недостаюча сума мита доплачується виходячи зі збільшеної суми позову.

39. Заяви про перегляд ухвал господарського суду тільки в частині справляння державного мита підлягають оплаті митом на загальних підставах виходячи з оспорюваної суми. Із заяв про перегляд рішень господарського суду в тій частині, що стосується як основної суми позову, так і суми мита, останнє обчислюється виходячи із основної суми позову, що оспорюється іншою стороною. При цьому платником мита є сторона (позивач або відповідач), яка не згодна з прийнятою по справі ухвалою.

40. Заяви про відміну ухвал господарського суду про припинення провадження по справі оплачуються митом на загальних підставах.

У разі, коли заявник звільнений від сплати державного мита, останнє при задоволенні позову справляється з відповідача (якщо він не звільнений від його сплати) виходячи з розмірів задоволених позовних вимог. Якщо позов залишено без задоволення, мито не сплачується.

Коли позивач, звільнений від сплати державного мита, вибуває із справи у зв'язку з реорганізацією (ліквідацією) організації і арбітр змінює цього позивача правонаступником, платником мита є правонаступник, якщо він не має права на пільгу.

При перевірці господарським судом за своєю ініціативою рішень та постанов на апеляційні і касаційні скарги, а також заяв про перегляд таких рішень та постанов за нововиявленими обставинами державне мито справляється з сторони пропорційно розміру задоволених вимог, якщо сторона не звільнена від сплати мита. В такому ж порядку справляється державне мито і при перегляді головою господарського суду або його заступником за своєю ініціативою рішення господарського суду на користь однієї з сторін. (Абзац четвертий пункту 40 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 336 (z0649-02) від 15.07.2002)

У випадку, коли по одному платіжному дорученню державне мито перераховано за кілька справ, що підлягають розгляду в даному господарському суді, доручення додається до однієї зі справ, а в інших справах робиться відмітка із зазначенням суми мита, сплаченого по даній справі, а також із зазначенням справи, в якій знаходиться платіжне доручення.

41. Державне мито не сплачується із заяв про винесення додаткових рішень, ухвал, про роз'яснення рішень, ухвал, а також з виправлень, допущених у рішенні, ухвалі, описки чи арифметичної помилки.

По справах, що розглядаються господарськими судами, у відповідних випадках застосовуються правила справляння державного мита, викладені в пунктах 24, 28, 29 та 30 цієї Інструкції.

СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА ЗА НОТАРІАЛЬНІ
ДІЇ, ВЧИНЮВАНІ ДЕРЖАВНИМИ НОТАРІАЛЬНИМИ
КОНТОРАМИ І ВИКОНАВЧИМИ КОМІТЕТАМИ СІЛЬСЬКИХ,
СЕЛИЩНИХ, МІСЬКИХ РАД НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ


42. У державних нотаріальних конторах, виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 3 статті 3 Декрету "Про державне мито" (7-93).

43. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, на території яких немає нотаріальних контор, справляють державне мито за вчинення тих нотаріальних дій, що покладені на них законодавством про державний нотаріат України.

44. За видачу свідоцтв про право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття спадщини.

Примітка. При продажі, даруванні транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів їх вартість визначається на день пред'явлення на експертизу з урахуванням зносу та технічного стану товарознавцями-експертами комісійних автомагазинів, технічними експертами підприємств та організацій українського акціонерного орендного об'єднання "Автосервіс" або Торгової промислової палати України. Висновок експертизи дійсний протягом двох місяців з дня проведення експертизи.

У тих випадках, коли є кілька спадкоємців (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, що мають право на обов'язкову частку в спадщині), державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцю.

При наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини (у тому числі й тих, які не є дітьми спадкодавця) державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, що належить на їх частку в спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину неповнолітніх досягли повноліття. Спадкоємці сплачують мито за вказаними ставками залежно від їх родинних відносин із спадкодавцем незалежно від того, є вони спадкоємцями за законом чи заповітом.

Якщо за заявою спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї його частки, що вказана у виданому свідоцтві. При видачі в подальшому свідоцтва на решту майна мито обчислюється з загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між обчисленою сумою і сумою, сплаченою за видачу попередніх свідоцтв. За повторні свідоцтва про право на спадщину, що видаються на підставі ухвали суду про недійсність попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або за заявою платника зараховується в рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.

У такому ж порядку вирішується питання за повторне посвідчення договорів, визнаних судом недійсними.

При записі повторних свідоцтв та договорів до реєстрів державних нотаріальних контор у відповідній графі вказується, коли і в якій сумі було справлено державне мито і де записано про стягнення. При цьому до основних документів, що залишаються у справі державної нотаріальної контори, додається ухвала суду про визнання відповідних свідоцтв або договорів недійсними.



© 2007 - 2009, ООО "ЮРИДИЧЕСКАЯ ФИРМА "УКРКОНСАЛТИНГ", Украина, Харьков